Блог

Просто так…

Звичайні незвичайні будні

За вікном ранок, у вазі – оберемочок гіацинту.
– Вау, квіточка! Є привід? – питаю.
– Та просто так, – усміхається Ната.
«Просто так» – вихоплений з виру буднів доказ слова на букву «Н». Що за слово? Натхнення. Чому я боюся вимовляти його повністю, ніби мешканці світу Роулінг ім’я Волдеморта? Тому що за стосами бла-бла-статей про саморозвиток це слово вихолощене у значенні, порожнє. Утім, натхненню байдуже, воно статей не читає, береться нізвідки і змушує людей життєрадіти. Ната, наприклад, приносить квіти. Просто так.
А я пишу про Нату, вдихаю пахощі гіацинту і передчуваю кроки учнів через кілька годин.
Просто так.

Текст: Тетяна Синьоок